Петро Прокоповіч

Український Засновник сучасного бджільництва
Petro Prokopovich

Petro Prokopovich

ПЕТРО ПРОКОПОВИЧ

        

Історія розвитку бджільництва в нашій країні міцно пов’язана  з ім’ям визначного бджоляра XIX сторіччя  – П.І. Прокоповича (1775 – 1850).

Народився Петро Прокопович в сім’ї священика. Навчався в Київській  духовній академії, в якій дістав  знання із загальноосвітніх дисциплін, оволодів зокрема німецькою,французькою, грецькою та латинською мовами.

З 1800 року вирішує постійно займатися бджільництвом. Прокопович був пристрасним супротивником роєбійної системи бджільництва і   мріяв  створити такий вулик, щоб добувати з нього “чистий мед без будь-яких домішок, нечистот, щоб гніздо з бджолиною дітвою залишалось непошкодженим вирізанням, щоб бджолина сім’я після вирізання меду залишалась цілком спокійною.” Результатом багаторічної дослідної праці стало створення втулкового рамкового вулика в 1814 році.

Аби винахід набув поширення у 1828 році організовує при своєму господарстві Школу пасічників – єдиної у світі за профілем та характером.

З ім’ям Петра Івановича пов’язана, особливо в Україні, активізація лісонасаджень та озеленення  фруктовими й декоративними деревами шляхів і обійсть.  Це створювало додаткову базу медодаїв. Він чимало зробив для розвитку садівництва, городництва, шовківництва.

Розроблений  ним метод боротьби з гнильцем  є найефективнішим й донині.

На основі власних спостережень і праці  Петро Іванович  підготував книгу «Записки про бджіл», у якій виклав основні форми раціонального пасічникування.

Він був видатним практиком, який змоделював власний метод по догляду й утриманню бджіл, талановитим педагогом та експериментатором, громадським  діячем, самобутнім письменником, етнографом і дослідником в багатьох інших царинах.

З великою повагою до П.І.Прокоповича ставився Т.Г.Шевченко. Він писав: «Там коло Батурина  живе наш великий пасічник Прокопович».

Вчений ще за життя був відзначений нагородами за активну діяльність на користь нації і держави. Він був обраний Дійсним членом Імператорського Московського товариства сільського господарства і отримав срібну, а згодом золоту медалі.

Слава  про  Прокоповича  набула міжнародного розголосу. Відомий американський енциклопедист з бджільництва А.Рут  наголосив: «П.Прокопович був бджолярем з надзвичайним обдаруванням; він запропонував методику, яка набагато випередила його добу».

Будучи нащадком древньо­го козацького роду, великим шанувальником і знавцем української старини, він і поховати себе заповів у широких степах України. Поховали його під віковими липами біля пасіки в селі Пальчиках на вказаному ним місці. На могилі вдячні вихованці поставили рамковий вулик, власноручно зроблений Петром Івановичем, і заселили бджолами.

Громадськість пасічників України вважає, що чудовим пам’ятником П.І. Прокоповичу – вченому-винахіднику є присвоєння його імені ННЦ «Інституту бджільництва», де на кошти співробітників споруджено йому пам’ятник і ство­рено музей історії цієї галузі, значний розділ експозицій якого присвячується життєвому і творчому шляху великого пасічника-практика, організатора, тала­новитого вченого і просвітителя, спостережливої і вдумливої людини.